белые индейцы курят у огня (с)

[hgr]

(с)

так и не даде ответа на собственный вопрос, Могли ли мы как-то изменить происшедшее?
сказано, что именно "надо было", но совсем не сказано, "могли или не могли".

с такой скоростью ориентации в обстановке, конечно же, только и делать, что фиксировать канонические прегрешения прочих "осколков" РПЦЗ: ведь известно, что чем дальше объект, тем медленнее он двигается...

это мне напоминает анекдот, рассказанный мне когда-то моими самоубийцами:

устроился наркоман в зоопарк сторожем. на утро приходят -- сторож сидит на месте, а клетка с черепахами пуста. спрашивают, в чем дело. а наркоман объясняет: они попросили, я им только слегка дверь приоткрыл, -- а они каааак ломанулись!...

в сей притче под черепахами разумей чемодаков, а под наркоманом -- наших блюстителей-хранителей "единственной-канонической" РПЦЗ(Л), надышавшихся фимиама пред портретами отцов-основателей...

Comments

[titka-vitka.livejournal.com]

Мої діди і прадіди (окрім маминої мами) були католиками. Росла я в совку, тому років до 18 усвідомлювала себе як язичницю. В 19 років свідомо похрестилася (в "кулачок" думаючи,що Мокоша, це і є Матір Божа). Багато років навіть не задумувалась, до якого патріархату належить МОЯ церква. Коротше, довго розповідати: мені зараз майже 38, і виявилось, що я похрещена як греко-католичка, а повінчана - у Київському патріархаті. Мій старший син - автокефал, молодші діти - "київські" православні. Над чоловіковою родиною по його батькові (вони -чехи) я взагалі хіхікаю і по-доброму називаю їх "вихреснями". А як інакше, коли католики - та й у православ"я? Але це тема не для "поста", а для роману. АЛЕ Коли моїй мамі було погано, і вона запитувала в мене, в яку церкву їй краще піти, я сказала їй, щоб ішла у Лавру (святе ж, блін, місце). Моя мама пішла, але мала необережність заговорити до якогось братчика "па-укркрАААїнськи". Братчик маму послав, сказавши щось типу, що говорить вона "па-сатанінскі".
Я дуже толерантна особа. У сенсі крнфесій і релігій. Толерую навіть дружбу моїх молодших дітей з в"єтнамцями, яких у нашому районі скоро буде більше, ніж нас.Але за ТАКІ штучки, як з моєю мамою у Лаврі, я залюбки вимітатиму особєй в рясах із НАШИХ Київських монастирів паршивим віником. В Україні церкви Московського патріархату - однаково, що якісь сатанинські угрупування. Люті, злі, нетерпимі, нетолерантні, у піст їхні "духовні лідери" хавають лососеву ікру, п"ють дорогі вина, вихваляються кількістю коштовного каміння на мітрах і іномарками, які "бог послав". В мене рветься серце, коли я бачу, скільки тупих і біснуватих підтримують цю крємльовскую релігію. Мені все-таки цікаво, люди які в Україні підтримують кагебістів і фарисеїв московського патріархату - це юродиві чи все-таки біснуваті7..

[hgr.livejournal.com]

то, что Вы описываете, -- потребности человека, который не знает, что у религии бывает иное содержание, нежели психотерапевтическое.
но среди психотерапевтов тоже бывают жулики, что и типично для Московского патриархата, который вполне справедливо вызывает у Вас недоверие.